Ніч яка місячна
Mykola Vіtalіjovyč Lysenko / Микола Віталійович Лисенко| Original | Short version from the movie В бой идут одни «старики»/ Only... |
| НІЧ ЯКА МІСЯЧНА Ніч яка місячна [1] Ніч яка місячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай; Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупочці тут під калиною, I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею Стелеться в полі туман. Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить: Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить. Небо незміряне, всипане зорями, - Що то за божа краса! Перлами ясними ген під тополями Грає краплиста роса. Ти не лякайся, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу, Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло - ні вітру, ні хмар, Я тебе пригорну до свого серденька, А воно палке, як жар. Я тебе пригорну до свого серденька, А воно палке, як жар Ти не лякайся, що можуть пiдслухати Тиху розмову твою: Нiчка поклала всiх, соном окутала, Анi шелесне в гаю. Сплять вороги твої, знудженi працею, Нас не сполоха їх смiх. Чи ж нам, окраденим долею нашею, Й хвиля кохання — за грiх? | Hiч яка мiсячна [1] Hiч яка мiсячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди коханая, працею зморена Хоч на хвилиночку в гай. Ти ж не лякайся, що нiженьки босії Топчуть холодну росу. Я ж тебе вiрная аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Сядемо вкупочцi бiля хатиноньки І над панами я пан. Глянь, моя рибонько, срiбнею хвилею Котиться в полi туман. |
[1] Transcription according to Ukrainian official system for romanizing Ukrainian, Resolution n.55 / 2010 Hich yaka misiachna Hich yaka misiachna, zoriana, yasnaia, Vydno, khoch holky zbyrai. Vyidy kokhanaia, pratseiu zmorena Khoch na khvylynochku v hai. Ty zh ne liakaisia, shcho nizhenky bosii Topchut kholodnu rosu. Ya zh tebe virnaia azh do khatynonky Sam na rukakh odnesu. Siademo vkupochtsi bilia khatynonky I nad panamy ya pan. Hlian, moia rybonko, sribneiu khvyleiu Kotytsia v poli tuman. |
Nich yaka misiachna
Nich yaka misiachna, zoriana, yasnaia,
Vydno, khoch holky zbyrai;
Vyidy, kokhanaia, pratseiu zmorena,
Khoch na khvylynochku v hai!
Siadem ukupochtsi tut pid kalynoiu,
I nad panamy ya pan!
Hlian, moia rybonko, - sribnoiu khvyleiu
Steletsia v poli tuman.
Hai charivnyi, niby promenem vsypanyi,
Chy zahadavsia, chy spyt:
On na strunkii ta vysokii osychyni
Lystia pestlyvo tremtyt.
Nebo nezmiriane, vsypane zoriamy, -
Shcho to za bozha krasa!
Perlamy yasnymy hen pid topoliamy
Hraie kraplysta rosa.
Ty ne liakaisia, shcho svoi nizhenky
Vmochysh v kholodnu rosu,
Ya zh tebe, virnaia, azh do khatynonky
Sam na rukakh odnesu.
Ty ne liakaisia, shcho zmerznesh, lebedonko,
Teplo - ni vitru, ni khmar,
Ya tebe pryhornu do svoho serdenka,
A vono palke, yak zhar.
Ya tebe pryhornu do svoho serdenka,
A vono palke, yak zhar
Ty ne liakaisia, shcho mozhut pidslukhaty
Tykhu rozmovu tvoiu:
Nichka poklala vsikh, sonom okutala,
Ani shelesne v haiu.
Spliat vorohy tvoi, znudzheni pratseiu,
Nas ne spolokha yikh smikh.
Chy zh nam, okradenym doleiu nasheiu,
Y khvylia kokhannia — za hrikh?