Іржавая дзяржава
Ljavon Volski / Лявон Вольскі| Original | Version française – L’ÉTAT ROUILLÉ – Marco Valdo M.I. – 2022 ... |
| ІРЖАВАЯ ДЗЯРЖАВА Іржавая дзяржава [1] Сваю атруту п'е. Ні жалем, ні пажарам Не ўратаваць яе. Карозія металу Пажэрла мэханізм. З усіх магчымых рухаў Дасяжны толькі ўніз. Пад ветрам задрыжала Іржавая дзяржава. Ёй дыхае ў спіну Сапраўдная краіна. Жрацы іржавай секты Па вушы ў хлусні. Сабе не вераць самі, Каго з іх не вазьмі. Яны чытаюць мантру: «Нідзе няма іржы!» Але усе ўсё бачаць — Кажы ці не кажы. Пад ветрам задрыжала Іржавая дзяржава. Ёй дыхае у спіну Сапраўдная краіна. Іржавая дзяржава Скрыгоча і трашчыць. Палохае турмою, Застрашвальна крычыць. Шмат роспачы і болю, Няспраўджаных надзей. Але іржы ўсё болей, І скон усё бліжэй. Пад ветрам задрыжала Іржавая дзяржава. Ёй дыхае ў спіну Сапраўдная краіна. | L’ÉTAT ROUILLÉ L’État rouillé Boit son propre poison. On ne le sauvera ni par la pitié, Ni par la calcination. La corrosion du métal A dévoré son mécanisme vital. De tous les mouvements possibles, Seule la descente est accessible. L’État rouillé Est par le vent pétrifié Et sur son dos se rétablit Le vrai pays. Les prêtres de cette secte de rouille Instillent leurs mensonges dans vos oreilles ; N’allez pas les croire, Ne vous laissez pas avoir. Ils récitent leur mantra : « La rouille n’existe pas ! », Mais tous la voient, Qu’ils la nient ou pas. L’État rouillé Est par le vent pétrifié Et sur son dos se rétablit Le vrai pays. État rouillé, Fissuré et craquelant, Prison bruissant De cris terrifiés. Désespoir, douleur, Espoirs insatisfaits Et rouille plus que jamais De la fin approche l’heure. L’État rouillé Est par le vent pétrifié Et sur son dos se rétablit Le vrai pays. |
Svaju atrutu pĭje.
Ni žaljem, ni pažaram
Ne ŭratavać jaje.
Karozija metału
Pažerła mehanizm,
Z usih magčymyh ruhaŭ
Dasjažny tolĭki ŭniz.
Pad vetram zadryžała
Iržavaja dzjaržava.
Joj dyhaje ŭ spinu
Sapraŭdnaja krajina.
Žracy iržavaj sjekty
Pa vušy ŭ hłusni.
Sabje ne verać sami,
Kago z ih ne vaźmi.
Jany čytajuć mantru:
“Nidzje njama iržy!”
Alje usje ŭsjo bačać -
Kažy ci ne kažy.
Pad vetram zadryžała
Iržavaja dzjaržava.
Joj dyhaje ŭ spinu
Sapraŭdnaja krajina.
Iržavaja dzjaržava
Skrygoča i traščyć.
Pałohaje turmoju,
Zastrašvalĭna kryčyć,
Šmat rospacy i bolju,
Njaspraŭdžanyh nadzej.
Alje iržy ŭsjo boljej,
I skon usjo bližej.
Pad vetram zadryžała
Iržavaja dzjaržava.
Joj dyhaje ŭ spinu
Sapraŭdnaja krajina.