L'estaca
Lluís Llach| ARABO TUNISINO [ Yasser Jradi, 2003 / Emel Mathlouthi, 2011 ] TUNISIAN... | |
| Cтовп [1] Дідусь колись говорив мені Вранці біля воріт, Поки чекали на сонце ми Й дивились, як їдуть вози: Онучку, чи бачиш ти стовп той, до якого прикуті ми всі? Якщо ми не зможем знести його, То навіть не зможемо йти. Якщо потягнем, він впаде, Адже не вік він проживе, певно він згине, згине, згине, Бо давно прогнилий вже. Якщо його я потягну, Якщо потягнеш також ти, певно він згине, згине, згине І ми звільнимось врешті. Онучку, минув давно час мій, Шкіра вже з долонь зійшла, Сили вже мене лишають, А стовп наче важче ще став. Знаю я точно, що згнив він, Але який же важкий! Іноді вже немає сил, Ти заспівай пісню тоді: Якщо потягнем, він впаде, Адже не вік він проживе, певно він згине, згине, згине, Бо давно прогнилий вже. Якщо його я потягну, Якщо потягнеш також ти, певно він згине, згине, згине І ми звільнимось врешті. Дід більше не каже нічого, Забрав його вітер злий, Тільки він сам знав навіщо, Один я вже біля воріт. Коли ж мимо пройдуть хлопці, То буду співати я їм Дідову пісню останню ту, Якій він колись мене вчив: Якщо потягнем, він впаде, Адже не вік він проживе, певно він згине, згине, згине, Бо давно прогнилий вже. Якщо його я потягну, Якщо потягнеш також ти, певно він згине, згине, згине І ми звільнимось врешті. | ديما ديما نحلف بعرق البناية [1] اللي يهبط على الحجر يذوب باللي رجليهم حفايا و اللي تعبوا مالمكتوب نحلف بيمين البحارة بالشمس و الريح و السحاب نحلف بالموجة الغدارة لا لا على حبك ما نتوب لا لا ما نمل من صعبك علي نكتب اسمك بالدم في يدي نرجعلك ديما ديما ديما مهما زرعولي الشوك في الثنية مهما الأيام حبت تهرب بيا نرجعلك ديما ديما ديما و نسقي زرعك بدموع عينيا مهما خنتيني انت عزيزة عليا نحلف بايدين الفلاحة اللي اتولدت في الشوك و التراب ولدت الخبز بجراحها و غلبت هالدهر الكذاب نحلف بليالي الكناسة بخدام الحزام و الحطاب ولاد المنجم و الخماسة لا لا على حبك ما نتوب لا لا ما نمل من صعبك علي نكتب اسمك بالدم في يدي نرجعلك ديما ديما ديما مهما زرعولي الشوك في الثنية مهما الأيام حبت تهرب بيا نرجعلك ديما ديما ديما و نسقي زرعك بدموع عينيا مهما خنتيني انت عزيزة عليا |
[1] nahlef b ɂrag el baneya eli yahbet aal hjar ydhoub eli rejlihom hfeya weli taɂbou mel maktoub nahlef b ymin el bahara bshams w rih w s'hab nahlef bel mouja lghadara le le aala hobek mantoub le lee manmel men soɂbek aaleya nekteb esmek bdam fi daya w nerjaalek dima dima dima mahma zerɂouli shouk fethneya mahma layam habet tohrob beya w nerjaalek dima dima dima w neski zarɂk bdmouɂ ɂinaya mahma khontini enti ɂziza aalaya nahlef b ydin l faleha eli tweldet fel shouk wel trab weldt el khobz b jraha w ghelbetha l dahr lkadhab nahlef b lyeli l kanesa khadem l hzam wel hatab wled el menjem wel khamesa le le aala hobek mantoub le lee manmel men soɂbek aaleya nekteb esmek bdam fi daya w nerjaalek dima dima dima mahma zerɂouli shouk fethneya mahma layam habet tohrob beya w nerjaalek dima dima dima w neski zarɂk bdmouɂ ɂinaya mahma khontini enti ɂziza aalaya |
Diduś kołyś hovoriŭ meni
Vranci bilja vorit,
Poky čekały na sonce my
J dyvyłyś, jak jiduť vozy:
Onučku, čy bačyš ty stoŭp toj,
do jakoho prykuti my ŭsi?
Jakšćo my ne zmožem znesty joho,
To naviť ne zmožemo jty.
Jakšćo potjahnem, vin vpade,
Adže ne vik vin prožyve,
peŭno vin z'hine, z'hine, z'hine,
Bo daŭno prohnyłyj ŭže.
Jakšćo joho ja potjahnu,
Jakšćo potjahneš takož ty,
peŭno vin z'hine, z'hine, z'hine
I my zvilnymoś vrešti.
Onučku, mynuŭ daŭno čas mij,
Škira ŭže z doloń zijšła,
Syły ŭže mene łyšajuť,
A stoŭp nače važče šće staŭ.
Znaju ja točno, šćo z'hniŭ vin,
Ale jakij že važkij!
Inodi ŭže nemaje sył,
Ty zaspivaj pisnju todi:
Jakšćo potjahnem, vin vpade,
Adže ne vik vin prožyve,
peŭno vin z'hine, z'hine, z'hine,
Bo daŭno prohnyłyj ŭže.
Jakšćo joho ja potjahnu,
Jakšćo potjahneš takož ty,
peŭno vin z'hine, z'hine, z'hine
I my zvilnymoś vrešti.
Did bilše ne kaže ničoho,
Zabraŭ joho viter złyj,
Tilky vin sam znaŭ navišćo,
Odyn ja ŭže bilja vorit.
Koły ž mymo projduť xłopci,
To budu spivaty ja jim
Didovu pisnju ostannju tu,
Jakij vin kołyś mene ŭčiŭ:
Jakšćo potjahnem, vin vpade,
Adže ne vik vin prožyve,
peŭno vin z'hine, z'hine, z'hine,
Bo daŭno prohnyłyj ŭže.
Jakšćo joho ja potjahnu,
Jakšćo potjahneš takož ty,
peŭno vin z'hine, z'hine, z'hine
I my zvilnymoś vrešti.