Рідна мати моя,
ти ночей не доспала.
І водила мене
у поля край села,
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний
на щастя дала.
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний
на щастя дала.
Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
Я візьму той рушник,
простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав,
в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
ти ночей не доспала.
І водила мене
у поля край села,
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний
на щастя дала.
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний
на щастя дала.
Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
Я візьму той рушник,
простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав,
в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
×
![]()
